Отзывы о «Поехали с нами» в Киеве

Обслуговування на високому рівні. Консультанти привітні, досвідчені. Повний супровід.

Дякую "Поїхали з нами", а особливо менеджеру Руслані Соломенко, за високий професіоналізм, якісну робота та організацію! Дуже відповітальна людина, яка допомогла мені швидко підібрати хороші тури ( в Дубаї та Турцію). Я залишилась задоволена! Буду звертатись до вас і в майбутньому, а також хочу порекомендувати усім іншим!

Здрастуйте! Хочу подякувати т./а. «Поїхали з нами» за підбір хорошого відпочинку за доступну ціну, оскільки до цього користувалися послугами іншого агентства, тож є з чим порівнювати. Боязко було змінювати багаторічного оператора, але ціни дуже почали кусатися в різницю десь на десять тисяч. Переглянувши, що мережа «Поїхали з нами» достатньо розширена, обслуговування: зручно, швидко, доступно – тож, чому б і не спробувати? Сподобалось! Будемо дружити!)) А тепер про відпочинок в Албанії. З 18 по 28 липня 2016 р., м. Дуррес, рулетка, на двох 17157 грн. За рулеткою нас поселили у комплексі «Kolaveri Resort» 3*. Номер в готелі: величезне ліжко, розкладний диван, два крісла, два стільчика, стіл, холодильник, телевізор, кондиціонер. Щоправда, ванна кімната велика, а от душова кабіна з моїми 48 кг й для мене була малою, якщо в когось пузце, то важко уявити, як там вміститися. Вихід на балкон. До моря десь метрів 150, через дорогу, вздовж якої маркети та ресторани, та через соснову алею, в тіні якої можна змерзнути. Ось що для мене було важливо – це можливість заховатись від спеки. Клімат сухий, тому, якщо тінь – то холодно, ну а сонце всюди смалить. Комплекс має власний пляж з парасолями та шезлонгами, але місце займати слід з 6-ої ранку (якщо хтось невсипущий). Ми взяли з собою парасолю з дому і тому, коли не вдалося зайняти обладнане місце, неподалік знайшли пляж, де можна зі своїм добром спокійно вмоститись. Пляж піщаний, море було в основному після обіду бурхливе, відповідно вода в перемішку з піском та водоростями. Гарні плавці могли дібратися до чистої бірюзи, а діти й такі як я боягузи плюхались у каші. В рідкі моменти штилю – море чисте. А вода завжди тепла (десь 25 градусів). Курс в основному 1 євро – 134 лек, 1 у.о. – 120 лек. З обміном ніяких проблем, в будь-якому магазині здійснюється, тож не поспішайте міняти їх в аеропорті. Їжа – смакота. Ресторани, маркети на кожному кроці. Турагент рекомендувала брати близько 300 євро на двох (10 днів) на їжу (триразове харчування). Ми ж взяли з України каші швидкого приготування (вівсянка з фруктовими домішками), мівіни, кавбаси, сиру, печива, консерви… Жалкували, що не взяли овочів з власного городу.)) Докуповували албанські масло, молоко, хліб, випічку, овочі, фрукти. Тому, враховуючи, що ми ходили до ресторану 1-2 рази на день, зекономили більше половини виділених коштів на їжу. Гід попередила, щоб замовляли 1 порцію на двох, бо вони дуже великі. Так і є! Ми знайшли недалечко від готелю італійський ресторан «La taverna», де власник справжній італієць і це його сімейний бізнес. О, як там смачно, щиро, щедро! Суп – 200-300 лек, паста з морепродуктами – 600 лек. Ми об`їлися морепродуктами. Знайшли піцерію, теж біля готелю. Розмір normal – 250-500. На двох – ледве доїдали, дуже смачно, ситно. Купували курку-гріль (курча) – 400 лек, схожа на українську.)) Знаменитий албанський десерт трілєко - 150 за порцію, що за раз не з`їдається. «Шаурма» хороший дорожній перекус. До речі, на пляжі теж голодним та голим не залишишся: пончики, фрукти, горішки, кросівки, купальники, плаття, парфуми, постіль, тюль… Екскурсії – від оператора дорого. Уявімо на хвильку, з Дурреса до озера Коман на двох ми дісталися автобусами + перкуси за 35 євро, тоді як з гідом на 1 люд. 75 євро. Автобуси ходять всюди, комфортабельні, дороги хороші, тільки в горах страшнувато. Ми їздили вчотирьох (з іншою подружньою молодою парою), тому нам було весело і не страшно. Англомовні в основному діти та трохи молодь. Володіють албанською, італійською, грецькою. Та, незважаючи на мовний бар`єр, албанці – прекрасні люди. Під час подорожі узбережжям (не подолали лише Саранду) нам усі допомагали, бувало, мало не за руку відводили до потрібного нам автобуса, самі домовлялися з водіями, щоб нас довезли в потрібне місце, і прощалися з нами, наче з рідними. І це за просто так! Приємно та незвично!